НАУКОВЕЦЬ

Василь Олександрович Сухомлинський все своє життя працював директором середньої школи с. Павлиш на Кіровоградщині, де реалізувався як педагог, публіцист, дитячий письменник, справжній народний учитель, який до сьогодні користується широким педагогічним і суспільним визнанням.

Він залишив значну педагогічну спадщину, на початок ХХІ ст. вийшло 65 назв його творів накладом понад 15 млн. примірників, перекладених 59 мовами народів світу, серед яких:

• «Верьте в человека» (1960) – 6 видань;
• «Духовный мир школьника» (1961) – 12 видань;
• «Дума о человеке» (1963) – 8 видань;
• «Трудные судьбы» (1967) – 5 видань;
• «Павлышская средняя школа» (1969) – 15 видань;
• «Серце віддаю дітям» (1968) – 60 видань 30-ма мовами світу; 
• «Народження громадянина» (1970) – 32 видання різними мовами світу;
• «Методика виховання колективу» (Мудрая власть коллектива) (1971) – 9 видань;
• «Розмова з молодим директором школи» (1973) – 14 видань;
• «Как воспитать настоящего человека» (1975) – 10 видань;
• «Письма к сыну» (1979) -12 видань;
• «Сто советов учителю» (1981) – 17 видань;
• Вибрані твори в 5-ти томах – 4 видання;
• Избранные педагогические сочинения в трех томах – 3 видання;

Тематичні збірники: 

• «В.А.Сухомлинский о воспитании» (1973) – 14 видань;
• «Родительская педагогика» (1978) – 15 видань;

Збірники, що з'явилися в останні роки: 

• "Обережно: дитина!", "В.О. Сухомлинський про важких дітей" (2008);
• "Я розповім вам казку…Філософія для дітей" (2016, 2018).

В цих працях педагог розкрив створену і впроваджену в практику керованої ним школи власну педагогічну концепцію, яка ввійшла в загальнопедагогічний простір як гуманістична. Дана концепція спрямована на вільний розвиток дитини; спирається на довіру і повагу до кожної особистості, її самоцінність та неповторність; включає соціальне середовище в сферу педагогічних впливів; відштовхується від природного виховання («уроки мислення на природі», «школа під голубим небом», «школа радості»); формує  у дітей та підлітків «культуру бажань» та «культуру почуттів». У своїх розробках Василь Сухомлинський спирався на етнопедагогіку, обстоював народні імперативи та цінності, вводив їх в усі ланки педагогічного процесу.

Розширюючи педагогічний простір, Василь Олександрович почав сам створювати казки, оповідання, притчі й широко застосовувати їх у навчально-виховній діяльності. Найбільш значущими науковими новаціями і знахідками Сухомлинського сьогодні вважаються:

• гуманістична спрямованість всієї  педагогічної системи, центром якої виступає дитина; висунення й обґрунтування ідеї особистісного підходу до організації і діяльності навчання та виховання та - в цілому до роботи з дітьми і молоддю: "кожна дитина – неповторна особистість";
• холістичний підхід до дитини як цілісної особистості, у єдності її фізіологічних, психологічних та соціальних складових;
• цілісний підхід до організації всього комплексу педагогічних впливів на школярів, за якого рівною мірою задіяні інтелектуальні, фізичні, емоційні, трудові, морально-естетичні, технологічні складові освітньо-виховного процесу;
• висунення й обґрунтування середовищного підходу як системного чинника. Куди входить як найближчий для дитини світ – школа, клас, учитель, батьки; так і більш віддалений у часі і просторі світ – природа, село/місто, країна, світ праці, культурно-історичні традиції, тобто соціосфера, екосфера, сфера культури;
• розглянув етику і моральність головною підвалиною всього навчально-виховного процесу; створив цілісну систему морального виховання як основу всього шкільного навчання;
• поєднання психологічних ідей розвитку дитини з процесом навчання у природному середовищі на основі дитячої рефлексії та саморефлексії ("уроки мислення", "школа радості", "подорожі до джерел думки");
• впровадження  творчої дослідницької роботи не лише для школярів, а й для вчителів через психологічні семінари ("педагогічні понеділки"), роботу над педагогізацією батьків ("батьківська школа"),  взаємовідвідування уроків, самоосвіту;
• у дихотомії колектив-особистість переніс центр уваги з колективу на особистість;
• висунув і реалізував ідею про емоційно-ціннісний супровід як навчального, так і виховного процесу. Поставив питання тоді, коли воно не ставилося перед педагогічною наукою. Він писав: "Багато років роботи в школі переконали мене в тому, що оволодіти увагою можна лише створивши, утвердивши зберігши її певний внутрішній стан – емоційне піднесення, інтелектуальне натхнення…Цей стан залежить багато від чого – від культури думок і почуттів, від кругозору учня." ("Сто порад учителеві", с.90);

Ці положення втілені в практику роботи керованої ним школи. Його ідеї, знахідки та рекомендації не втрачають актуальності й сьогодні не лише в Україні, а й далеко за її межами. Так, упродовж останніх 10 років в Китаї побачили світ 52 найменування праць педагога, перекладених китайською мовою із загальниим тиражем у декілька мільйонів екземплярів, надруковано 6097 книг і статей, присвячених ідеям В.О. Сухомлинського. Проводяться наукові конференції з актуальних питань освіти та виховання дітей у Німеччині, Греції, Польщі. Спадщину В.О. Сухомлинського вивчають і в англомовних країнах, зокрема в Австралії та США.

Доробок педагога широко представлений і на електронних носіях. Так, пошукова система Google надає 407000 посилань за прізвищем В.О. Сухомлинський українською та російською мовами і 4430 – англійською.